ОСТАННЯ СПОВІДЬ
Тихо, тихо у кімнаті,
тільки чути стук і стук,
це вже стрілка відбиває
час останніх моїх мук.
Де ж поділися всі друзі,
де поділася рідня?
Я ж усе життя із ними
їх ж нема уже три дня.
Не прийде ніхто до тебе,
що ти доброго зробив?
Все своє буття свідоме
лиш для себе ти прожив.
Не беріг ти ні любові,
свою віру потоптав,
а свою безсмертну душу
ти мамоні всю віддав.
Та чого ж Ти Ангел милий
не одним зробив добро,
не одного в цьому світі
научив робить всього.
Озернися ти в минуле
і побачиш прірву там,
ти лиш думав про утіхи
і створив свій світ ти сам.
А що доброго в тім світі?
Ти ж прожив життям земним,
хоч робив ти речі добрі
та усе це є марним!
Бо що зроблено на Славу
і з любові до Отця,
те є Господові милим
і є цінним для Творця.
Та прийшов я не повчати,
бо немає вже часу,
за твою Надію й Чесність
я тобі таке скажу.
Помолись покірно Богу
і прощення попроси,
у гріхах розкайся щиро
душу свою так спаси.
Хай не зразу ти до Раю
духом своїм полетиш
та від мук пекельних й вічних
ти себе огородиш.
Дякую Тобі Янголик,
що явився Ти мені,
Ти завжди мені був в поміч
і беріг мене в житті.
… Вибач, вибач, вибач Боже,
що свій шанс я опустив,
що не виправдав надії
і даремне я прожив.
Що земне поставив вище
за спасіння і красу,
не хотів все розуміти
думав правильно живу.
Не хотів Тебе шукати,
Ти ж прийшовши – не впустив.
О мій Боже, як це гірко,
що я щастя відпустив.
Ти прости, прости мій Отче,
що я Сина катував,
що своїм життям нікчемним
на хресті Його розп’яв.
Що постійними гріхами,
Духа Твого закував,
а послухав своє его
і його лиш шанував.
Як же ж стидно мені Боже,
що Тебе так зневажав,
що Ти від раба нікчеми
стільки горя відстраждав.
Ти даєш усе на світі
і дарунки і любов,
дай же Отче в душу жалість
щоб покінчити з гріхом.
Плачу Господи, я плачу!
обмиваюся слізьми,
дякую Тобі мій Боже
Духа мого Ти візьми.
Тихо, тихо у кімнаті
віддалилася душа,
взяла Ангела за руку
і до Господа пішла.
О.С.КОРОБЕЙНИК. М.ТЕРНОПІЛЬ 16.02.2008р.
|
