|
Прийшла душа, і кров скапає
не розуміє, що це є,
чи це хтось робить їй ці рани,
чи вже сама в собі гниє.
Чому ж Ти Боженько мій Рідний
покинув рученьку мою,
душа ще зовсім не готова
сповнити волю всю Твою.
Благаю Батечку вернися,
не підіймайся в небеса,
Ти проведи ще пару кроків,
щоб утвердилася душа.
Негідна я Тебе просити
Царя і Неба і Землі,
та я клякаю на коліна
і прошу: «Боженько прости.
Молю візьми мою долоню
у Свої Рученьки святі,
я піду з радістю з Тобою
куди завгодно лиш Тобі».
Душа ще зовсім є слабкою,
не може впоратись з гріхом,
не може дати йому відсіч
і заплатить за зло добром.
Вона старається і хоче
у мирі з Господом лиш жити
та сили зла не хочуть душу
до Царя Бога відпустити.
Вони її все спокушають,
і провокують до гріха,
весь час стоять і все чатують,
щоб потопити в болота.
Ти покажи лишень дорогу,
Якою мушу я іти,
Щоб утвердити свою віру
І врятуватись від пітьми.
О Господи, мій Батьку любий!
Прийди у серденько моє
Ти поселися в нім навічно
І знай що все в мені Твоє.
18.01.2008р.
СОН ДУШІ
В небесах жила душа
Богу там служила,
раз дивилась на Творця
й щиро попросила
«О ласкавий Батьку мій
Ти ж весь час страждаєш,
терпиш людям їх гріхи
мало їх караєш.
Ти даєш їм всі дари
то ж чого ще хочуть,
що від них постійно в Сина
рани кровоточать.
Ти на землю дай мене
я їм допоможу,
наверну я їх до тебе
віру їм відроджу».
«Не свідома ще ти є,
ні в словах, ні в діях,
та навчишся ти сама
то ж лети в надіях».
Звеселилася душа,
що летить на землю,
показала б всім вона
віру і натхнення.
Все спочатку було добре
і душа трималась,
та почалися спокуси
і душа зірвалась.
Розлінилася душа,
Бога зневажала,
пила, їла, розпустилась
й каяття не мала.
Так сподобалось їй жити
весело й свобідно,
що відчула смак вона,
як їй все це рідно.
Бог не раз давав їй знаки,
щоби навернулась,
та окутана гріхами
просто відвернулась.
Досягла душа визнання,
успіхів і слави,
та в очах уже були
смуток і печалі.
Не приносили вже радість
гроші і розваги,
поселилися в душі
горечі і страхи.
Занехаялась душа,
стала дивно жити,
з того горя і біди
стала сильно пити.
Опустилася душа,
втратила багатство,
а на томість їй прийшли
розпач і жебрацтво.
Залишилася одна,
змучена й самотня
«Я ж колись давно була
Душечка Господня.
О мій Батьку, рідний Батьку,
що ж я натворила,
я ж усе своє життя
«нечесті» служила!
Ти прости мене мій Царю
Ласки і Любові,
скільки ж то Христу Ісусу
пролила я крові!
Не достойна я просити
милості для себе,
краще б взагалі я Боже
не ішла від Тебе
Стидно Господи мені
в очі подивитись,
я не гідна щоб Тобі
в ноги поклонитись.
Та Ти є мій рятівник,
Ти моя Надія,
то ж прости мене мій Отче
й Матінко Марія.
Дай мені мій Царю рідний
сили навернутись,
щоб могла до тебе Отче
чистою вернутись.
В небесах жила душа,
Богу там служила
подивилась на Творця
й щиро голосила:
« Слава Господи тобі,
Слава Тобі Царю,
Ти є Господом усюди
і Владика Раю»!!!!!!!!
Минається і світ і його пожадливість,
А хто Божу волю виконує,
Той повік перебуває. (1 Ів. 2(15)).
03.02.2008р.
О. С. КОРОБЕЙКО. М.ТЕРНОПІЛЬ
|