ВОСКРЕСІННЯ ДУШІ
Господь – це світло,
Господь – це щастя,
Господь – це радість і краса,
Господь – це мудрість,
Господь – це щедрість,
Господь – це знайдена душа.
Прокиньтесь люди, подивіться,
кругом розпуста і журба,
кругом ненависть і насильство
і забичована душа.
Вона сидить і тихо плаче
так хоче світла і тепла,
так хоче щирості і ласки,
а не кайдани і шнура.
Вона сидить і просить серце:
«Не слухай голос із уст зла,
візьми зерно, посій у думці
і буде паросток добра,
воно зросте і нас врятує
і звільнить душу від гріха».
Та серце гордо покривилось
неначе слухає раба,
та розум гнівом оповило,
щоб була п’яна голова.
А заздрість вже собі чатує,
захланність гроші вже рахує,
нечистота собі панує,
лінивство взагалі святкує.
Душа в сльозах, кричить від болю,
що кривдить Господа Христа,
що за добро гріхами платить,
а мала б бути похвала.
Душа сиділа і страждала,
що стільки нечистотів мала,
але подумавши згадала,
що Бог це Батько, це Любов,
який прекрасно знає
від чого бідная душа
на світі потерпає.
Він дав Надію, дав Любов,
дав Віру на спасіння
і воскресилася душа
від вражого насіння.
Вона повірила, що можна
знайти дорогу до Христа,
і що дорога ця терниста,
це жаль і щире каяття.
І не знайти на світі душу,
яку б Господь не полюбив,
яку б Господь, як Рідний Батько
на світі жити не навчив.
Та кожен сам в житті рішає,
яку дорогу вибирає -
шлях смутку, жалю й каяття,
а потім вічності буття,
чи шлях веселого життя,
а потім серця каяття.
Господь з любові до людей
багато нам прощає,
а Матір Божа і Ісус
про цілий світ наш дбає.
А нам лишилось лиш одне,
подбати про самих себе,
щоб душу ізцілити.
Тому не бійтесь, не лініться,
покайтесь Богу й поклоніться,
прощення в нього попросіть
і розум від чуми стряхніть.
Він зрозуміє, Він пробачить
Він в серце милість поселить,
і лиш тоді душа побачить
заради чого варта жить,
і що життя це тільки мить,
а десь там вічність нас чекає!
17.12.2007р.
О. С. КОРОБЕЙКО М. ТЕРНОПІЛЬ
|