Поцілунок – вияв любові чи зради?
бр. Томаш Юркевич
Читати ці рядки для тебе – значить мати впевненість, що ти живеш, правда? Але якщо запитаю, чи задоволений ти своїм життям, відповіді можу й не отримати… Та залишмо це, бо мені відомо одне: ти вмієш любити. Не маю на увазі лише почуття, а те, яке відношення і ставлення маєш до осіб, котрих любиш. З мого досвіду впевнено можу ствердити, що кожна людина наділена здатністю любити. Коли когось любиш, то яким способом конкретно це виражаєш? Звісно, тепер ти, можливо, заперечиш: зустрічаються й такі, котрі бояться виявляти назовні те, що є у серці. Інші ж – не вміють виражати свої почуття, особливо любов, бо у своєму житті так мало відчули її на власному досвіді…
Найпоширенішим у світі жестом, що виражає любов, є поцілунок. Мабуть кожен з нас на практиці пережив ці моменти. Батьки цілують своїх дітей, кладучи їх спати; діти водночас, дякуючи татові або мамі за щось тягнуться обличчям до обличчя. Молодь виражає поцілунком близькість, приятель – довіру, а люди похилого віку нерідко висловлюють нам вдячність, цілуючи в чоло. Цей жест супроводжує людину протягом усього життя, і немає значення скільки їй років. А якщо довший час хтось не отримує поцілунків, це може бути ознакою того, що така особа є самотньою і покиненою.
Але це ще не все про поцілунок. Нам відомо безліч прикладів, коли він виражає такі почуття як упередження, відкинення, висміяння або навіть зрада. Де не глянеш, побачиш скільки є цілунків поверхневих, фальшивих. Може у тебе виникне звивування: що ж тут дивного, адже вони є нашою щоденністю. Дійсно, маєш рацію. Вистачає прослідкувати своє минуле життя, то, мабуть, і у ньому знайдеш момент, коли поцілунок виражав щось протилежне від тих вищеперелічених позитивних постав чи почуттів.
Не хочу підтверджувати цю думку прикладами. Кожен другий телесеріал, що з’являється на голубому екрані покаже саме цей другий, помилковий вид поцілунку. А тепер дозволь мені звернутись до книги, у котрій віддзеркалене усе твоє життя, хоча не знайдеш там свого імені. Так, це Біблія. Тобі вибирати, чи так воно є, однак для мене Святе Письмо є книгою життя, мого життя, а також цілого людства.
У Біблії описано дуже багато випадків, де фігурує поцілунок. Не лінуйся, перевір такі цитати у Св. Письмі: Бут 27,27; Естери 5,2; Мт 26,49; Лк 22,47; Мр 14,45. Остання з них описує відому нам подію, коли Юда поцілунком зрадив Ісуса.
Чи була у твоєму житті подібна ситуація, як думаєш? Вибач, що так прямо ставлю запитання. Можливо саме у такий спосіб ти віднісся до Його особи. Якщо схвально кивнеш головою, то це ще один доказ того, що Біблія є книгою твого життя, хоча не згадує тебе по імені, то все-таки описує історію твого життя, особливо цим фрагментом. Гріх, за задумом диявола, хоче принизити, довести тобі, що ти є “ніщо” і відвернути від Бога, разом з котрим так прагнеш бути. Юда, як кожен з нас (і то неодноразово), поцілував Ісуса, свого Вчителя, видаючи Його на смерть. Скажи: що означав цей поцілунок? Можемо лиш здогадуватись, адже впевнено не знаємо, яким мотивом керувався Юда, звершуючи свій вчинок. Однак ти відаєш, що діється у твоєму серці, і знаєш це краще від усіх. Однак хай тобі буде відомо і те, що завдяки тому поцілунку ти, як і кожна інша особа, можеш наблизитись до Ісуса, адже Він підходить до тебе подібно як і до свого учня, промовляючи тими ж словами, котрими звернувся колись до Юди: “Приятелю!”. Ісус саме так виражається, бо ти для Нього є і завжди залишатимешся приятелем, незважаючи на те, ким ти є, що робиш і яке було твоє майбутнє. Він завжди чекає на тебе і хоче бачити у колі своїх друзів.
Дехто каже, що людина сама собі вибирає приятеля і ніхто не може сам нав’язувати своєї дружби. Очевидно, що так. Але уяви собі, що Ісус погоджується навіть на таку умову. Він залишає останнє слово за тобою. Тобі дана можливість вибирати і Господь не каратиме тебе за особистий твій вибір, яким би він не був. Лише ти приймаєш рішення: бути поблизу Ісуса чи ні. Однак знай, що Він завжди є з Тобою, немов рідний батько у притчі, котрий з нетерпінням чекав на повернення свого сина (пор. Лк 15,11-32).
Знову твої очі висловлять здивування: який наївний є той Бог, що про Нього пишу. Він є поряд тоді, коли я навіть заперечую Його існування, ображаю і лаюсь на Нього. Справді, такий є Бог, описаний у Біблії. Він послав на землю свого Сина Ісуса, що б ти і я мали вічне щасливе життя. Це Бог, котрий “ошалів” з любові до кожної людини зокрема. Він любить тебе і щодня у всіляких обставинах життя обдаровує тебе поцілунком, що є виразом Його любові і невпинно-живої присутності.
|