Bogoslov

Український Католицький Університет

Ліценціат з богослов’я 

Життя і діяльність редемптористів Львівської Провінції згідно законодавчих норм Згромадження Найсвятішого Ізбавителя 

                                                                             Науковий керівник: о. д-р. Роман Шафран

                                                                                                 Студент: о. д-н. Юрій Меуш

Львів 2006

ЗМІСТ

Список скорочень

Вступ

Розділ 1. Аналіз усієї законодавчої бази, яка зобов’язує Львівську Провінцію ЗНІ

1.1. Кодекс Канонів Східних Церков і Партикулярне Право УГКЦ

1.2. Конституції Згромадження. Генеральні Статути Згромадження. Директиви Генеральних Капітул

1.3. Директиви Настоятелів

1.4.Провінційні Статути. Директиви Провінційних Капітул

1.5. Ratio Formationis CSsR – План формації редемптористів

Розділ 2. Управа Провінції та окремих домів

2.1. Управа Провінції

2.1.1. Провінційна Капітула

2.1.2. Провінційна Рада

2.1.3. Протоігумен

2.1.4. Провінційний Вікарій

2.1.5. Провінційні дорадники

2.2. Управа окремого дому

2.2.1. Ігумен дому

2.2.2. Вікарій дому

2.2.3. Домова рада

2.2.4. Статут дому

Розділ 3. Формаційний процес і обіти

3.1. Формація

3.1.1. Редемптористський апостолят юнацтва і покликань

3.1.2. Постулят

3.1.3. Новіціат

3.1.4. Студентат

3.2. Обіти

3.2.1. Обіт чистоти

3.2.2. Обіт убожества

3.2.3. Обіт послуху

Розділ 4. Спільнотне життя і місійна діяльність

4.1. Апостольська спільнота

4.1.1. Спільнота молитви і молитовне правило

4.1.2. Братерська спільнота

4.1.3. Спільнота навернення

4.1.4. Упорядкована спільнота

4.2. Харизма Згромадження і місійна діяльність

4.2.1. Євангелізація убогих

4.2.2. Проповідування Слова Божого

4.2.3. Апостольська праця у важких історичних умовах

4.2.4. Вірність власній харизмі

4.2.5. Вибір теренів праці

4.2.6. Інші форми апостольської праці з огляду на знаки часу

4.2.7. Співпраця з мирянами

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

Архів – Архів Львівської Провінції Згромадження Редемптористів, вул. І. Франка 56. м. Львів.

УГКЦ – Українська Греко-Католицька Церква

ККСЦ – Кодекс Канонів Східних Церков

К. – канон

СЛП – Статути Львівської Провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя

ДПК – Директиви Провінційної Капітули

ДКЗНІ – Директиви Капітул Згрогромаждення Найсвятішого Ізбавителя

ЗНІ – Згромадження Найсвятішого Ізбавителя

ККСЦ – Кодекс Канонів Східних Церков. Видавництво оо. Васильян Рим, 2003.

Конституції і Статути ЧНІ. Головна Рада ЧНІ  Рим, 1998. Під час посилання на Конституції Згромадження буду вживати – КЗ, а під час посилання на Статути Згромадження – ГС

Статути Львівської Провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя. Директиви Провінційтої Капітули. Львів, 2004. Під час посилання на Статути Львівської Провінції буду вживати – СЛП, а підчас посилання на Директиви Провінційної Капітули – ДПК.

Протокол візитації – Протокол № 4200 191/2006. Візитація Львівської Провінції Редемптористів. Візитатори: Яцек Дембек і Раймонд Дуціх. 30 жовтня – 26 листопада 2007 року. Архів Львівської Провінції Згромадження Редемптористів, вул. І. Франка 56. м. Львів.

CIC – Codex Iuris Canonici. Pallottinum 1884.

Can. – канон з Латинськького Кодексу.

DS – Directorium Superiorum Congregationis ss. Redemptoris. Curia Generalis C.Ss.R. Romae, 1993.

DC – Directorium Capitulorum Congregationis ss. Redemptoris. Curia Generalis C.Ss.R. Romae, 2003.

N. – номер.

Form. – форма, зразок того чи іншого документу.

RF – Ratio Formationis C.Ss.R. Curia Generalis C.Ss.R. Romae, 1993

ВСТУП

9 листопада 1732 року, в малому містечку Скаля в Італії шість молодих священиків, під проводом св. Альфонса Марії де Лігуорі, заснувал спільноту, яка мала жити і служити для найбільш опущених людей. 25 лютого 1749 р. Папа Бенедикт ХІV затвердив місійну спільноту Згромадження Найсвятішого Ізбавителя. Редемптористи діяли тільки в Неаполітанському Королівстві та на території Папської Держави. Св. Климент Марія Гофбауер розширив діяльність спільноти поза Альпи. Він заснував доми в семи країнах Європи, але з політичних причин ці доми довго не проіснували. Після 1820 року Згромадження почало динамічно поширюватись на різні континенти.[1]

1832 р. кілька редемптористів з Австрії виїхали на місійну працю до емігрантів та місцевого населення Північної Америки (США);

1859 р. редемптористи з Франції вже були серед населення Південної Америки (Колумбія);

1892 р. місіонери з Англії та Ірландії виїхали на місії до Австралії;

1899 р. до мешканців Африки (Конго) виїхали співбрати з Бельгії;

1925 р. з Канади французькі місіонери розпочали місійну діяльність на Далекому Сході (В'єтнам);

з 1952 р. редемптористи з Бельгії працюють на Близькому Сході (Ліван).[2]

На українські землі місіонери прибули в 1913 році з Бельгії за стараннями Митрополита А. Шептицького. Пройшовши важкий шлях вивчання мови і обряду, вони розгорнули свою місійну працю. Спільнота в Україні досить динамічно розвивалася і на час Другої світової війни сягнула апогею. Трагічні події німецької і радянської окупації перервали цей процес. В час підпілля редемптористи продовжували працювати для свого народу і мужньо переносили різного роду терпіння. Після легалізації УГКЦ почався буйний розвиток спільноти. Провінція почала відремонтовувати доми, які повернула влада, а також споруджувати нові. На даний час в Україні і за її межами діє 13 домів, які належать до Львівської Провінції.[3]

Специфікою Львівської Провінції Згромадження Найсвятішого Ізбавителя є те, що вона є східного обряду і її життя і діяльність проходять в Українській Греко-Католицькій Церкві, яка є Верховно-архиєпископською Церквою і керується Кодексом Канонів Східних Церков і Партикулярним правом, яке поки що є в розробці і рішеннями Синодів УГКЦ. Це перебування в лоні Східної Церкви тягне за собою складність правової бази, яка би нормувала їхні життя і діяльність. Оскільки Згромадження Редемптористів засноване в Латинській Церкві і більша його частина  є саме в ній, а східних редемптористів є меншість, тому немає окремої законодавчої бази, яка би відповідала східній канонічній традиції, чогось на зразок ККСЦ. Але також проблема в тому, що Східна традиція не знає нових форм богопосвяченого життя, таких як місійні Згромадження, чи якісь інші.

Львівська Провінція зобов’язана керуватися загальним правом цілого Згромадження з однієї сторони, а з іншої вона повинна опрацьовувати власну законодавчу базу. Це з певним успіхом було зроблено після виходу УГКЦ з Підпілля. Провінційними Капітулами були опрацьовані «Статути Львівської Провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя» і «Директиви Провінційної Капітули». Вони були Затверджені Генеральним Урядом. УГКЦ на даний час переживає процес розвитку структур, богослов’я, правової бази, розуміння власної ідентичності, так само і Львівська Провінція перебуває в такому ж процесі[4].

Метою моєї праці є:

1.                         Зробити аналіз усієї законодавчої бази, яка зобов’язує Львівську Провінцію ЗНІ.

2.                         На основі цього законодавства розглянути питання якими би мали бути життя і діяльність Львівської Провінції, тобто:

А) управа Провінції і окремих спільнот (Провінційна Капітула, Провінційна Рада, Протоігумен, Провінційний Вікарій, Провінційні дорадники, ігумен дому, вікарій дому, домова рада, статут дому і інше;

Б) життя Провінційної спільноти: формація (постулят, новіціат, студентат), обіти (убожества, чистоти і послуху), життя згідно з харизми (апостольська спільнота) і інше;

В) місійна діяльність.

3.        Зробити певну аплікацію на сучасний стан Провінції, наскільки він  відповідає законодавчій базі. А також вразі виникнення проблемних місць подати певні думки щодо доопрацювання тих чи інших норм. Оскільки ті чи інші закони в Провінції опрацьовуються приймаються Провінційною, а ГУ тільки затверджує. Я планую провести опитування членів діючої на даний час Провінційної Капітули, яка на останній сесії, яка проходила з 19 по 22 лютого 2008р. піднімала саме ці питання, які я розглядатиму і при написанні праці буде враховувати їхні думки і пропозиції. Наступна сесія згідно рішення членів Капітули має бути в лютому 2009р, тому напрацювання в даній сфері будуть дуже корисними.

Для написання праці буду використовувати аналітично-синтетичний і порівняльний методи і інші.

Базовою бібліографією буде служити законодавство ЗНВ і законодавство Провінції. Сюди входять:

Конституції і Статути ЧНІ. Головна Рада ЧНІ  Рим, 1998.

Статути Львівської Провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя. Директиви Провінційтої Капітули. Львів, 2004.

Directorium Superiorum Congregationis ss. Redemptoris. Curia Generalis C.Ss.R. Romae, 1993.

 Directorium Capitulorum Congregationis ss. Redemptoris. Curia Generalis C.Ss.R. Romae, 2003.

Ratio Formationis C.Ss.R. Curia Generalis C.Ss.R. Romae, 1993.

Також базовою бібліографією буде Кодекс Канонів Східних Церков. Видавництво оо. Васильян Рим, 2003.

Додатковими джерелами будуть: Акти Генеральних Капітул, архівні матеріали, які є в Провінційному архіві, який знаходиться у Провінційному домі, вул. Франка 56 (рішення Провінційних Капітул і Провінційних Рад, розпорядження о. Протоігумена і інші) і інша додаткова література.