Ratio Formationis CSsR– План формації редемптористів.
Даний документ затверджений Генеральним Урядом Згромадження 11 квітня 2003р. Він є плодом праці декількох років Генерального секретаріату формації. Документ набув чинності зразу після його затвердження і змінив три попередні: Ratio Novitistus et Instituonis Sacerdotalis (1983), Ratio Formationis Continuae (1984), Ratio Formationis Fratrum (1996).
В передмові до видання даного Плану формації о. Архимандрит Й. В. Тобін пише, що дане «Ratio має додати глибини й значущості формації редемптористів на всіх її стадіях , і водночас допомогти узгодити окремі програми кожної (віце)провінції з загальноцерковним правом та з нормами наших Конституцій та Уставів.»
Даний документ зобов’язує ціле Згромадження, але також кожна провінція чи віцепровінція до 31 грудня 2004 року повинна була переглянути власні плани формації в світлі цього документу і внести певні корективи, а також подати до Генерального Уряду на затвердження цих змін. План не є вичерпний для всіх з огляду на те, що Згромадження є поширене в різних країнах, на різних континентах і в різних обрядах. Тому кожна (віце)провінція повинна була врахувати також свої специфічні особливості.
Документ складається з трьох частин.
В першій частині розглянуто основні напрямки формації:
програма та її характеристики (гнучкість, послідовність, цілісність);
особа та її характеристики (молитва, спільна відповідальність, ідентичність редемпториста і відчуття приналежності до Згромадження, простота життя, здатність жити і працювати в апостольській спільноті, турбота про вбогих, залучення до праці Згромадження, радісне виконання обітів, особливі дари, залучення до життя місцевої Церкви, співпраця з мирянами, гнучкість і вміння пристосовуватися, довіра до Бога, усамітнення, співчуття);
процес та його виміри (людський вимір, духовний вимір, суспільний вимір, академічний/професійний вимір, душпастирський вимір).
В другій частині розглянуто конкретні аспекти, тобто:
виконавці (форматори, духівники, сповідники, спільноти домів формації, віце(провінційний секретаріат формації, протоігумен);
найважливіші моменти формації (перші обіти, приготування до вічних обітів, перехід до служіння, дияконство і пресвітерство);
чинники (психологічна допомога, програма студій, оцінювання, співпраця з регіонами).
У третій – подано практичну схему: що саме мають уточнювати окремі плани формації.
Документ є досить пристосований до сучасної ситуації в світі і враховує вимоги часу. Він є великим кроком вперед щодо покращення формації в Згромадженні. Важливе місце відводиться постійній формації.
|