Передумови заснування
Редемптористів
268 років тому в
Церкві з‘явилося нове чоловіче Згромадження –
Згромадження Найсвятішого Відкупителя. На сьогодні це одне із чисельних
згромаджень у Церкві. Та все це тепер, а що було 268 років тому? Яка історія появи редемптористів? Все це
можна дізнатися, прочитавши певну літературу, та "тільки прочитати” буде замало.
Щоб зрозуміти цю історію, її потрібно пережити. Треба повернутися в минуле на
три століття і йти слід у слід з реалізацією ще одного із незбагнених планів
Божих; з подіями та особами, які спричинилися до появи редемптористів.
Оскільки все це мало місце в історії, в певному часі, то нам потрібно
переглянути ту історію і побачити її такою, якою вона була. Чисельні, здавалось
би, дрібниці, які будуть тут згадуватися мають неабияку вартість.
Контекст дальший
XVIII ст. це століття великих політичних змін як у Європі так і в
цілому світі. Всі зміни відбувалися через радикальні і несподівані революційні
заворушення. Властивою рисою тих часів була – війна, яка ділила світ між
різними «великими цього світу» в дуже швидкому темпі. Також і в Церкві
відбувалися «війни», а точніше між Церквою та світською владою. Тоді ж виникло масонське ложе (1717 р.), метою якого було зруйнувати церкву із середини,, а також методисти
(1738 р.) які відділились від англіканської
церкви і проповідували методичне дотримання релігійних приписів.
Це також був час
інтелектуального розвитку Європи:
час Джона Лока, Вільгельма Ляйбніца, Вольтера, час
вільного думання, час наукового атеїзму.
Контекст ближчий
Неаполітанське королівство.
На 300.000 мешканців – тільки 50.000 працювали, а понад 20.000 були жебраками.
Однак, більшість населення королівства проживала в занедбаних селах. Ось як описували
селян-рільників сучасники святого Альфонса: селян трактували «вже не як людей рівних
іншим людям, а як тварин,
схожих на людей». Селяни жили
на межі виживання, тому дуже велике їх число вдавалося в еміграцію до великих
міст в пошуках праці – саме вони в XVIII ст. були найбільш опущеними людьми
південної Італії.
Королівство було переповнене, духовенством. На 1739 рік в Римі ¼ мешканців були духовними особами; в королівстві на 1734 р. 120.000 людей, тобто
4% всього населення, були духовні особи. В містах релігійність була набагато більшою ніж в селах. Багато заможних
людей мали навіть свого священика, який проживав разом із цими людьми в одній
хаті. Найгірша ситуація була із селянами та пастухами, що власне, і
надихнула Альфонса заснувати нове згромадження для того, щоб голосити Добру
Новину найбільш опущеним.
Святий Альфонс – засновник Редемптористів
Альфонс Марія де Лігуорі народився 27 вересня 1696 року в містечку
Маріанелля неподалік Неаполя
(Італія). Він був першою дитиною доволі великої аристократичної родини. Хлопець був надзвичайно
інтелектуально обдарованим.
У домі Лігуорі початкове виховання дітей провадила мати. Щоранку всіх благословляла і веліла звертатися до Бога у
молитві, а щовечора збирала навколо себе і вчила головних правд віри. Чувала,
щоб надміру не були з
ровесниками; щоб ласка випереджала
зло і щоб діти від ранніх років ненавиділи гріх. Щотижня провадила їх до
Церкви, де вони приступали до сповіді.
В 12-літньому віці
Альфонс оборонив матуру (здобув середню освіту). У
віці 16 років Альфонс здобув подвійний докторат із права, а у 18 років став
практикуючим адвокатом. За вісім років він не програв жодної справи. Все йшло
прекрасно, якраз так, як про це мріяв батько Альфонса: суди були для юнака його
життям, а він - гордістю й захопленням
суддів. Але якось він взявся
за майнову справу між двома графами, де йшлося про велику суму грошей, і
внаслідок корумпованості суду,
програв цю справу. Всі мрії Альфонса вмить розвіялися.
Ось що Св. Альфонс
написав після цієї події:
Даруй
мені все, що можеш, світе,
Лише
мого серця тобі не діткнути,
А
своїх скарбів, незлічені тонни,
Жертвуй
тому, хто за ними гонить.
Заможні
поваги мене не сягають,
Й
розкоші земнії мене не втішають,
Іншого
Добра душа ось коштує,
В
ньому моє щастя навіки панує!
Саме тоді трапилося дивне явище: Альфонс побачив
раптово дивне світло, все затремтіло, а в серці почув виразний голос: "Покинь світ і віддайся Мені!" А
коли виходив з лікарні, де постійно відвідував як бідних, так і хворих людей,
почув знову: "Покинь світ і віддайся
Мені!". - "Мій Боже, - сказав з плачем, - так довго я опирався Твоїй ласці. Тепер зі мною вчини все, що хочеш”.
Пішов дорогою до Церкви, припав до стіп Божої
Матері, молився, після чого поклав свою
шпагу у стіп Пречистої і Дитятка Ісуса. День 29 серпня 1723 року стався для
нього "днем навернення".
Висвятившись на священика 1726
року, Альфонс вирішив
присвятити своє служіння передусім низам неапольського суспільства - людям, які
опинилися на маргінесі як соціального, так і церковного життя. Саме задля них
він організував так звані "вечірні каплиці". У 1732 році Альфонс
залучив до євангелізації найбільш покинутих людей групу священиків. Так постали Редемптористи 9 листопада 1732 року. Наше згромадження бере своє ім’я
від Христа – Відкупителя, тому що саме в латинській мові Redemptor означає
Відкупитель, Ізбавитель, Спаситель. І тому девізом нашого Згромадження є слова,
взяті із Псалма 129-го, 7-ий вірш: «Велике у Нього Відкуплення».
Редемптористи сьогодні
Редемптористи носять чорний
габіт з білий коміром. На грудях – хрестик. На поясі – велика вервиця, складена
буквою М, що символізує особливу набожність до Марії - Матері Божої. Вервиця
від самих початків займає особливе місце в місії Редемптористів. Навіть під час
облечин (коли дають монарший одяг) настоятель говорить до кандидата в монастир
такі слова: «Прийми брате меч духовний».
Редемптористи складають три
обіти: чистоти, убожества і послуху. В чистоті даємо приклад світові стану
дівицтва – безженства. В убожестві ми уподібнюємося до Христа, який все віддав,
і став убогим. В послусі ми стаємо тими непотрібними слугами, які все зробили,
що могли зробити. Є також неписаний четвертий обіт, який ми складаємо додаючи
до трьох вище названих – це витримати в Згромадженні аж до смерті.
Редемптористи на сьогоднішній
день знаходяться на п’яти континентах
світу, служать в семи обрядах в 77-ми країнах світу.
|